Перший повноцінний день у Франції розпочався у нас цілком у французькому дусі - з круасанів з кавою, які, поки всі спали, я принесла з місцевої Булянжері) А заодно познайомилась з іще сплячим селом, якщо можна так сказати. Бо як на мій погляд, це швидше маленьке містечко, де навіть до хутора (де знаходився і наш будиночок) ведуть асвальтовані дороги, де старовина така виплекана і доглянута, що диву даєшся звідки взялось оте поняття "євроремонт", де плетені фіраночки на вікнах виглядають не старомодно, а органічно і зворушливо. А від їхніх віконниць і гігантських трояндових кущів на кожному кроці я взагалі пищала.
Село називається Жіромані і знаходиться біля підніжжя гірського масиву Воґези на висоті 470 м над рівнем моря серед лісів, які в принципі дуже схожі на наші рідні українські. От тільки практично стерильно чисті. І ростуть там такі ж самі сунички як у нас - перевірено на собі, незважаючи на лисячий сказ, яким нас лякали місцеві мешканці))
Через Жіромані проходить дорога з Бельфора (центр регіону Франш-Конте) до сусіднього Альзасу. Трошки згодом нам пощастило проїхатись гірськими дорогами через мальовничі Воґези.
На майстер-класи ми їздили у сусіднє село Шо (ще один доказ спорідненості України і Франції))) Тут, як і в Жіромані, крім загальної атмосфери, мені важко відзначити якість туристичні цікавинки, бо загалом в цій поїздці я дивилась на все очима маньяка-декоратора. І от що мене не переставало дивувати, то це здатність французів зробити з банальних прозаїчних речей предмети декору. Ну от хіба нема в моєї баби старої іржавої січкарні? Є, але стоїть вона сумно в стайні і розсипається від часу й своєї непотрібності. А французи витягли її у двір, поставили зверху вазон з квітами і оргінальний елемент ландшавтного дизайну готовий!
А взагалі, для себе я зрозуміла, що французька провінція мені миліша, ніж розрекламований Париж. І по-моєму, саме тут ще зберігся справжній автентичний дух Франції, бо будьмо відверті Париж - мультикультурний і мультинаціональний мегаполіс, де про справжню Францію нагадують тільки вікові споруди.
Наш хутір
До слова про декор з нічого. Стару січкарню з квітами я, поки що, в тоннах фотографій не знайшла.
Недільний базарчик в Жіромані. Все як у нас в маленьких містечках. Навіть примірочна в фургоні бусика
Місцева Церква. Богослужіння проводяться за графіком. Як я зрозуміла там один священник на декілька сіл.
Шампіньйони в клумбі посеред міста
Жіромані на світанку. Всі сплять. Тільки я і Булянжері не спимо))
Фонтани - одна з туристичних принад Жіромані
Французький слимачок захичений законом. Їсти можна тільки тих, що вирощені на фермі.
дуже гарно.
ВідповістиВидалити