Змайструвала на замовлення ось такі блокнотики:
Вони поїдуть аж у Грузію))
Замовник просив точну копію мого блокнотика, але з своєї тканини - гобелену. Ну й намучилась, я з тим гобеленом, скажу я вам. Ужос одним словом. Зато тепер я знаю, що легше стільчик оббити ситцем, ніж блокнот гобеленом. Спасибі за досвід, але більше я такого робити не буду, і нікому не раджу))

Не пройшло і півроку як я нарешті закінчила роботу над лампою для моєї любимої сестрички. Оскільки замовник дав меню волю, то відривалась я по повній, вийшов такий собі печворк з різноманітних технік. Це вже потім я дізналась, що є такий напрямок "pechvork furniture". Муз сказав, що лампа вийшла шалена))

До речі, лампа перероблена з старої радянської, але фотографії "до" знайти не можу(( Не виключено, що в мене так чесались руки, що я ту фотографію і не зробила.

Записки з поля бою

Закінчили сьогодні з Музом ще одне піанінко. І от деякі мої  спостереження з пилу (в прямому сенсі) - з жару (в переносному):

• Перше - чомусь замовник думає, що піаніно з коричневого чи чорного перетворюються на біле якимось магічним чином. Відтак ні пилюки, ні якогось іншого бруду не повинно бути апріорі.


• Друге - 2-3 дні роботи над піаніном забезпечують рівномірне навантаження на всі всі групи м'язів. Кріпатура така, що будь здоров!


• Третє - не варто вдягати шерстяні штани на об'єкт, і не тільки тому, що жарко, а й тому що ворсинки летять і успішно приклеюються до пофарбованої поверхні. Особливо до білого піаніно не пасують червоні шерстяні штани. Гіршим було б хіба що взяти на об'єкт двох котів.


• Четверте - білий колір серед піанін абсолютно поза конкуренцією. Коли ж мені замовлять червоне чи малинове?


• І останнє, але головне: не варто жартувати з замовником, коли він дає тобі ключі від квартири, що "я не приводитиму сюди дівчат", навіть у заперечній формі.

А ще в нас сьогодні на седьмом этаже party в ниглиже. Спочатку кричали "горько", тепер б'ються - класика, що тут скажеш...

Весна вперто десь вештається, тому доводиться майструвати весняний настрій власноруч:

"До" привезли мені вночі напередодні 8-го березня (таксист був в шоці, казав, що ще не бачив, щоб такі дарунки посилали)) А я вважаю, що символічно, враховуючи той факт, що 8-ме березня я не святкую.
"Після" забрали сьогодні. По-моєму дуже по-весняному вийшло.








Перша модель...





Друга модель фотографуватись не хотіла)











Моя лейбочка. Сайт поки що не робочий, але скоро буде))

Приємний бонус замовнику. Замовник дуже тішився, здається навіть більше, ніж стільчику))









Отак от) Надіюсь, ви тепер поняли, кому слід віддавати старі меблі?