Муз: Що ти вже зробила?
Я: Ще не зробила, але дуже хочу
Муз: Що?
Я: Хочу взяти котика
Муз: Ще одного?!
Я: Ну так... Щоб наш Умка егоїстом не ріс… І вопше, киця дуже гарна, трьохколірна, то на щастя
Муз: Ну як хочеш... Рішай сама
(я звичайно добре знаю це "Рішай сама" - не хоче відповідальність на себе брати, хоче потім, коли киця буде дерти штори, наприклад, казати мені "Ну ти сама хотіла")
Тому Я не ведусь і кажу: Ну я не можу сама рішати. До того ж ти - моє Раціо
Раціо каже: Ну тоді не бери
Я: Ну, будь-ласочка...
Раціо: Ну тоді, бери. Але глисти треба прогнати, і прививки, і карантин, ну і блохи само-собою... (я з усім погоджуюсь, він вже все таки Раціо)
А починалось все так. Кілька днів назад нам на роботу хтось підкинув котика. Котик ховався під дашками (такі що накривають вікна з підвалу) і плакав, сильно і голосно, ніби скучав за кимось. Співробітники і наші орендатори (я працюю в управляючій компанії БЦ) жаліли котика і періодично годували. Я до котика не ходила, не жаліла, і не годувала. Принципово. Але позавчора Раїса Василівна каже: "Такая красивая кошечка, идите, Наташа, посмотрите". Я пішла. По дорозі до кабінету я вже дзвонила Музу.
В кінці робочого дня, кажу Раїсі Василівні: "Ну, що йдем кицю ловити, я забираю її собі", Раїса Василівна ясне діло не проти, тільки зазначає, що "Хорошо было бы какую-нибуть простынку, чтоб набросить на нее, ато кошечка дикая", я відкриваю свою робочу тумбочку і дістаю простінь, кажу "Є!". Тут Ніна Євгенівна (ще одна наша співробітниця) каже: "Еще бы корм, чтобы как-то выманить", і тут вже Раїса Василівна відкриває свою сумочку і дістає кульочок з кормом. Ніна Євгенівна вочевидь думає, що ми кожного вечора котиків ловимо.
Отже ми озброєні і йдемо на місце дислокації котика. Кицькаємо. Котика ніде не видно. Нарешті десь чути тихеньке м"явкання. Я дотумкую зазирнути в трубу, яка лежить на траві, а там в темноті світяться двоє очей! Ура! Звіра знайдено! Залишилось дістати двомісячного котика з шестиметрової труби. Стратегія така - хтось піднімає трубу, а інший підставляє жмені і ловить котика. Після кількох спроб, ми були змушені визнати, що план не дуже вдалий - труба довга, і скільки її не піднімай потрібний нахил не получається, кіт переляканий і підозрює, що нічо доброго за межами труби його не чекає, тому істошно вопить, але з труби вперто не випадає. Раїса Василівна йде по підмогу, я чатую біля труби. Вирішую пом’явкати - спрацьовує - киця відкликається і навіть визирає з труби, але бачить, що це нагла підстава і тікає під свій дашок. Ситуація стає зовсім безнадійною. Я ще якийсь час м’явкаю біля дашків, киця відповідає, але ближче ніж на півметра до мене не підходить, з вікон виглядають здивовані і збентежені орендарі, і я здаюсь - все таки треба мати совість і не підривати імідж компанії. Виловлювання киці переноситься назавтра. По дорозі додому я ще зайшла до киці, пом’явкала, щоб вона до мене привикала.
Зранку я приїхала на роботу вже з кліткою і пакетиком смачного корму. Але киці на місці не було. Я двічі ходила м’явкати, і нічо. Я навіть трошки розстроїлась, би ми вже звиклись з думкою, що в нас буде поповнення. Але в обід киця проголодалась і сама дала про себе знати. Я знов пішла на полювання. Цього разу вже з кліткою, смачним кормом і Вірою Петрівною, яка кицю раніше кормила і киця їй трошки довіряла. Ми насипали корму і поклали його в клітку, киця була голодна і зайшла в клітку, але довго там не затримувалась, все таки відчувала якийсь підступ, але і цього було достатньо щоб я встигла її схопити)) Потім ми сховали клітку з кицьою в підвалі, дали киці їсти, киця заспокоїлась, мурчала і хотіла гладитись, але ще боялась, потім всі ходили провідувати кицю, і навіть моя начальниця, а потім ми разом поїхали додому.
Попереду нас ще чекали купання, війна з глистами і блохами, привчання до туалету, знайомство з Умкою... Але то таке.
Киця поки що не має імені, поки що це просто дівчинка. Був варіант дівчинка Чендлер)) Але почекаємо поки дівчинка проявить свій характер, тоді і ім’я з’явиться.
І поки що Дівчинка то наш секрет. Не будемо нікому казати, що в нас таке поповнення, особливо батькам, бо вони зовсім розстрояться, що дочка в них прибацана на всю голову - подавала такі надії - червоний диплом, аспірантура, серйозна робота... і тут на тобі зробила з хати майстерню і збирає котиків.
Ну і фоточки чуда, яке моментально освоїлось:
Це вона так любитись хоче:
і в мене дружина кота хоче, правда не другого, а першого)
ВідповістиВидалитиВітаю) Оце так історія) А киця такою величенькою видається на фото.
ВідповістиВидалитиА Ви граєте роль дуже суворого Раціо і не дозволяєте?))
ВідповістиВидалитиТа вона манюня зовсім) Для пруфа сфоткаю ввечері разом з Умкозавром))
ВідповістиВидалитиВ нас вже є шиншила :) Поки що вистачить :)
ВідповістиВидалитиОо)) То це у вас я читала історію про шиншилку, яка під умивальник заховалась!) Вітання вашому Боніфацію ;)
ВідповістиВидалитиПовезло котику з Вами :)
ВідповістиВидалитиСимпатична киця.
ВідповістиВидалитиа ще розумна і нахабна) Умка в шоці))
ВідповістиВидалитизато чоловіку не повезло))
ВідповістиВидалитиВидно, что ласковая и очень хорошенькая! А как Умка это пережил?
ВідповістиВидалити(Как представлю, что ты стоишь возле БЦ, на тебя пялятся сотрудники, а ты заглядываешь в трубу и мяукаешь - ржу истерично, уже слезы текут!)
Така бусинка!
ВідповістиВидалитиЛюблю котів...!
Вам кльово, у вас їх аж 2!
:-)Кожному по котові :-)
Умка в шоці. Особливо його шокує то, що вона його зовсім не боїться і не поважає. Він загнав її в кут і думав, що вона там буде сидіти, а ця дуринда проскочила під ним, що він аж підстрибнув)) Але ми йому постійно кажемо, що ми його любимо, щоб не ревнував))
ВідповістиВидалитита ще й тепер дівчинка і хлопчик)) Я теж вважаю, що котів багато не буває))
ВідповістиВидалитиЗ поповненням!
ВідповістиВидалитиТака гарнюня пречудова! Обожнюю таке картате забарвлення! В мене самої аж дві триколірні киці і багатьом триколоркам я знайшла новий дім і запевняю окрім забарвлення у них у всіх спільна риса - вони вередливі і вимогливі Принцесси, навіть якщо їх з смітника витягли :)
Ну ця веде себе так ніби вона щонайменше королева)) і вся квартира належить їй) Ну а ваші взагалі красуні! А одна має таку ж плямку на підборідді як і наша)
ВідповістиВидалитиІм"я вже вигадали?
ВідповістиВидалитиЄ кілька варіантів:
ВідповістиВидалитиФібі (бо ми любимо Друзів, плюс вона жила на вулиці))
Чічка, бо гарна дівчинка
І Коза-дереза, бо вигнала Умку з хати на балкон))
О Фібі туже вдалий варіант, як на мене! Хоча як не назовешь, все одно з часом з"являються безліч ласкаво-зменшувальних прізвиськ, іноді і зовсім не схожих на початковий варіант імен. Моя менша, та що з плямкою, вона за паспортом Злата, але давно вже трансформувалася в Тутусю/ Дліннокошку/ Козіщщу :)
ВідповістиВидалитиох яка історія! ну хай росте чемний і вас радує!)
ВідповістиВидалитиУ нас старший теж Умка, то наша версія звідки взялось кошеня - Умка нагуляв))
ВідповістиВидалитиНу Фібі поки що лідирує. У неї і характер схожий) А щодо прізвиськ, то це стовідсоткова правда, тільки в нас чомусь не всі ласкаві і зменшувальні, хоч ми його і обожнюємо. Умка став Умозавр, Маська, Масюня, Мурло, Сіра потвора, Сіра субстанція, і навіть Токсоплазмоз))
ВідповістиВидалитиДякую)) Поки що радує. Освоїлась моментально - в туалет зразу пішла, купалась чемно, не плакала... одним словом так, ніби вона в нас жила відпочатку)
ВідповістиВидалити