Моя машина часу: Київ --> Бельфор (серпень 2012 --> липень 2012)

Ремонт на балконі підступно вкрав весь мій час і мої думки. Таке відчуття, що Франція була так давно, що вже й не пригадати. І якось так захотілось струсити зішкрябти-здерти-витравити всю ту монтажну піну, яка заповнила собою всі щілини балкону і моїх звивин - ще трохи і посочиться з вух,  і зазирнути у свої, вже притрушені пилом, скрині спогадів - 750 гіг моєї пам'яті, які іноді працюють за сумісництвом ще й машиною часу.

Отже, поїхали!
Наприкінці поїздки ми таки навідались у Бельфор (економічний центр регіону Франш Конте) , де заскочили на радіо, нашвидкоруч сфотографувались біля знаменитого місцевого лева (роботи відомого скульптора Бартольді, який, до речі, крім всього іншого змайсстрував ще й статую свободи)  і перекусили перед "туром" по блошиних ринках.
На ланч у Бельфорі - традиційна місцева страва - смажена картопля з смаженими ковбасками, овочами і  розтопленим сиром "Конкуайот". "Конкуайот" - ніжний м'який коров'ячий сир, традиційний саме для регіону Франш Конте. Сир на диво дієтичний (всього 8-11% жиру) тому хоч якось врівноважує нереальну калорійність всієї страви, яка напевно свого часу мала насичувати місцевих косарів. Якби не сир і антураж, можна було б подумати, що я приїхала в Борислав і баба нажарила мені бульби на смальці)) 

Фоток з блошиного ринку майже нема - всі настільки захопились процесом, що забули не тільки про існування фотоапаратів)) Невелика частинка нашої здобичі:

Концептуальний магазинчик в Бельфорі - "все на купу" - і одяг, і старі платівки, і всякі чудернацькі речі, і кавуська:

Ну і на завершення - от він справжній вияв велолюбові:

До всього, перебираючи фотки  знайшла фотографію тої січкарні, про яку писала раніше.