четвер, 16 серпня 2012 р.

Ностальгічне

В мене в дитинстві була книжка, яка просто нереально врізалась мені в пам'ять. Там йшлося про вічно невдоволеного лева- песиміста, і невиправно оптиміста зайчатко Люську.  Книжку цю я пам'ятаю з самого дитинства, спочатку мені її читав дідо, потім я сама  любила її періодично гортати. А потім ми переїхали в Київ, а книжка десь загубилась. Десь рік чи два тому мені страшенно захотілось відшукати ту книжку. Але нічого крім імені лева (Тобулян), перших рядків, які характеризували ставлення лева до життя - "холодно йому було - рицяв, тепло йому було - рицяв", та ілюстрацій я не пам'ятала. Довгий час пошуки не давали жодного результату, бо як виявилось справжнє ім'я Лева було Толябун, а не Тобулян. А перші рядки, які я так добре пам'ятала, насправді були спрощеною версією, ну а за картинками з голови пошук поки що не придумали. Книжку я згодом знайшла. Випадково, коли продивлялась українські дитячі книжки на файлообміннику. Впізнала обкладинку. Тепер тішусь)) Але страшенно хочеться старий паперовий варіант. Ні в кого раптом десь не завалявся? ;)

Для інформації: книжка називається "Якось у чужому лісі" (Ярослав Стельмах)

І що цікаво, попри те, що Лев був негативним героєм, він у мене чомусь викликав щиру симпатію. І хай простить мене автор, але він залишиться для мене ТОБУЛЯНОМ, бо Толябун мені якось зовсім не звучить))








7 коментарів:

  1. Це ж треба, я також любила цю книжку! І десь навіть маю паперовий варіант. Однак, прости за книжкожадність, поділитися не можу. Але, якщо ти не зі Львова, то можу пошукати на ринку біля пам'ятника Федорову, де продають "потримані" книжки :-)

    ВідповістиВидалити
  2. Я розумію)) Я б і сама таким добром не поділилась. Але якщо десь трапиться, то буду дуже-дуже-дуже вдячна)) Я живу в Києві, але у Львові періодично буваю

    ВідповістиВидалити
  3. О, Боже, та це ж... книжка половини мого дитинства! :)
    Люська ^^

    ВідповістиВидалити
  4. :) Цікаво яка книжка другої половини? ;)

    ВідповістиВидалити
  5. Ага, от з самого дитинства і навчилась "рицяти" чи тобі тепло, чи тобі холодно :).

    ВідповістиВидалити
  6. Я можу "рицяти" і від задоволення)) Хоча ні, від задоволення я хрюкаю)))))))

    ВідповістиВидалити