Мислі вслух (про апельсини і піратство)

На днях випадково натрапила  на книжку "Механічний апельсин", почала читати. Перше враження - мамо рідна, що ж це за переклад такий гидкий? Акуратна літературна мова, і раптом БАЦ!!! обухом по голові - щось абсолютно неприроднє на загальному тлі - типу "жізнь", "одєжда", "смєх" і т.д. або взагалі щось придумане як "самко-самотньо", що бісило мене чи не найбільше. Ну думаю, гаразд, як треба український варіант  молодіжного жаргону, то поїхали б в Борислав чи якесь інше провінційне містечко на Заході України і на-маєш! Вперше захотілось спробувати російський переклад.  Але перш ніж рубати з плеча, вирішила поцікавитись в дядька Гугля, хто ж це так спаплюжив переклав Берджеса? І тут раптом виявилось найсмішніше, що невіглас не перекладач, а я)) Бо насправді то так задумано і навіть не перекладачем, а самим автором. І напевно в українському перекладі, на фоні нашого суржика, ці недолугі російські вставки виглядають ще дуже навіть природньо. Отак от. Але російський переклад все одно хочеться подивитись – цікаво як там звучить цей «сленг».

А ще паралельно наткнулась на суперечки, які розгорілись чомусь саме довкола цієї книжки про етичність чи неетичність дармових електронних книжок. І так, я згодна, що скачувати безкоштовно з інтернету книжки кимось написані, перекладені і видані це дуже-дуже-дуже погано. Але чому ж тоді не можна купити електронну версію цих книжок? І не кажіть, що можна, бо те, що можна дійсно купити, це крапля в морі. І не кажіть, що тоді є ризик, що хтось один, хто купив книжку в електронному вигляді, розтиражує її. Зараз є достатньо засобів, щоб запобігти цьому і зробити можливим читати придбану книгу тільки на одному пристрої. А ризики незаконного тиражування є завжди і в тому числі з паперового носія. Так, я теж люблю паперові книжки, але мені зручніше читати з електронної читалки і я хочу мати можливість придбати електронну версію будь-якої книжки. І так, логічно, що вона має бути дешевшою, ніж паперовий варіант.