Ностальгічне

В мене в дитинстві була книжка, яка просто нереально врізалась мені в пам'ять. Там йшлося про вічно невдоволеного лева- песиміста, і невиправно оптиміста зайчатко Люську.  Книжку цю я пам'ятаю з самого дитинства, спочатку мені її читав дідо, потім я сама  любила її періодично гортати. А потім ми переїхали в Київ, а книжка десь загубилась. Десь рік чи два тому мені страшенно захотілось відшукати ту книжку. Але нічого крім імені лева (Тобулян), перших рядків, які характеризували ставлення лева до життя - "холодно йому було - рицяв, тепло йому було - рицяв", та ілюстрацій я не пам'ятала. Довгий час пошуки не давали жодного результату, бо як виявилось справжнє ім'я Лева було Толябун, а не Тобулян. А перші рядки, які я так добре пам'ятала, насправді були спрощеною версією, ну а за картинками з голови пошук поки що не придумали. Книжку я згодом знайшла. Випадково, коли продивлялась українські дитячі книжки на файлообміннику. Впізнала обкладинку. Тепер тішусь)) Але страшенно хочеться старий паперовий варіант. Ні в кого раптом десь не завалявся? ;)

Для інформації: книжка називається "Якось у чужому лісі" (Ярослав Стельмах)

І що цікаво, попри те, що Лев був негативним героєм, він у мене чомусь викликав щиру симпатію. І хай простить мене автор, але він залишиться для мене ТОБУЛЯНОМ, бо Толябун мені якось зовсім не звучить))