Коні на приколі))

В 20130-му багато чого натворилось, особливо наприкінці року, але між підготовкою до весілля сестрички, ремонтом, поїздкою у мою кохану Францію і скаженим виставковим марафоном якось не було ані сил, ані часу про щось розповідати тут, в ЖЖ. Тому зроблю це зараз, одним махом, поки в мене відносно штиль. Відносно, бо до Різдва вже є 2 хоч і маленьких замовлення.
Отже, в цьому моє сімейство мебельок значно поповнилось. Все почалось з печворк стільця і лампи, потім був чемодано-столик і реінкарнація крісла, ну і завершив рік столик. Тут викладаю тільки те, що не показувала раніше:



Потім було багато всякої-всячини зробленої на весілля моєї сестрички, а потім - в ході виставкового марафону:



Ця штучка з соняшниками - то цізорхолдерс, по-нашому тримач для ножиць, можна для рукодільниць, можна на кухню.

Мої любимчики, форми малювала сама. На фото не уже видно, але в них дуже зворушливі ніжки))





Пара поличок спеціально під весільні образи.



Підсвічник з секретом - кришечка знімається і там можна щось сховати))

Підставки під чашки, можна і під бутилочки з пивом) Натуральне дерево.







Настінний годинник - наш спільний проект з чоловіком.

З буквами взагалі цікава історія - ніхто не здогадується, що саме з них має скластись. Були версії і LONE, і LEON,  і навіть LOVE)





Ну і під кінець року гвоздьом програми стали коні, які буквально мене переслідували. Скільки б я їх не робила, а вони все одно кудись дівались. Як сказала одна дівчинка, "поскакали нести щастя і добро". Надіюсь)















Це тільки невелика їх частина)

Одна з причин за що люблю 1-ше січня, то за можливість зупинитись і підвести риску. Бо коли весь рік біжиш, ніби щось робиш, але не завжди бачиш результат, виникають сумніви чи в тому напрямку біжиш і чи достатньо швидко, і чи взагалі це не сниться тобі. Завтра почнеться все спочатку, але сьогодні можна  побити байдики і згадати, який був минулий, 2013-й.
Мій 2013-й був як гірський потік – бурхливий, стрімкий, насичений, і в той же час несподіваний, незапланований, хаотичний.
Я планувала  відкрити власну справу на початку року, а зробила це фактично аж вкінці. У зв’язку з цим я близько познайомилась з нашою бюрократичною системою. Знайомство не сподобалось)) В листопаді я все таки відкрила свою майстерню, власноруч зробила сайт, не ідеальний, але для старту згодиться, я взяла участь в 3-х виставках ярмарках, і остання була досить вдалою, виконала понад 10 замовлень, подарувала нове життя 6-м старим речам, вирізала 45 букв і понад 200 різноманітних фігурок для декору. З нуля зробила 18 нових речей для дому і 70 новорічних прикрас, з них 55 коників))
Я не планувала робити ремонт в квартирі, але затіяла. Потім я планувала, що він буде косметичним, але коли ми здерли старі шпалери, то стало ясно, що він буде капітальним.  Я планувала його закінчити до нового року, але зараз в нас ще й дверей нема)) Зате я навчилась власноруч встановлювати розетки, класти ламінат, клеїти багети.
Через ремонт я не планувала їхати у Францію, але таки поїхала завдяки хорошим людям, які зробили можливою цю поїздку. Я побувала в Празі, Стразбурзі, Кольмарі, Бельфорі, Будапешті, Братиславі, побачила на власні очі замок Нойшванштайн, навчилась готувати справжню ельзаську вечерю, пожила на французькому хуторі, спробувала себе в ролі перекладача.
Позатим, у всьому цьому гармидері, я віддала молодшу сестричку заміж, зробила для неї понад 40 запрошень на весілля, понад 60 бобонєрок, понад 60 бутоньєрок, 25 пташок і 25 сердечок для підвісок, задекорувала бокали, свічки, кошички, коробочку для обручок, чемоданчик ля грошей…  Обновила і задекорувала мамі кухню. Побувала на ще одному весіллі.
А ще я коротко підстриглась, купила собі малинові колготи і носила їх)), переїхала через дамбу на велосипеді, вперше в житті скуштувала рульку, форель і обліпиху, зустрілась з багатьма старими друзями, відвідала більше 12-ти майстер класів, з них 3 у Франції, 1 – кулінарний, приймала вдома французьку гостю, готувала для неї буляники, була приємно шокована своїм чоловіком. Чоловік був неприємно шокований нашою кицькою, яка його вкусила і йому зробили укол від стовбняка. Але це дрібниці по зрівнянні з тим, що кицька вижила після польоту з 8-го поверху і вкусила його в стані шоку.
Було звісно й щось, що засмучувало мене, але як то кажуть «хто старе згадає…» Так що дякую тобі 2013-й і салют 2014-й!

UPD: коли писала цей пост, то з'ясувала, що якось важко було згадувати якісь моменти, дещо взагалі стерлось, а вроді ж не не той вік, щоб на пам'ять скаржитись. Заздрю тим людям, в яких вистачає самодисципліни вести щоденники. От би й собі в цьому році так. А ще хочеться зробити якийсь проект з розряду "з65 днів". Хай це будуть мої побажання собі на 2014-й))