Балконо-ремонтні нюні

Плякаю... У нас є балкон. Балкон досить величенький - така собі 6-ти метрова ковбаска. Квартира однокімнатна, тому, ясне діло, хочеться балкон використовувати не тільки як склад для мотлоху. Вирішили цього року утеплити, обшити, зробити мебельку і влаштувати там мою майстереньку і господарський куточок. Розраховували на тисяч 7. Ха-ха. Наївні. Подвонили в пару фірм - нарахували нам приблизно 6000 - 6500 робота плюс матеріали, але без меблів, плюс меблі - 4000 - 4600. Плякаю.  Сказали треба щоб прийшов замірщик і порахував точно. Прийшов, порахував - 8 000 - 9 000 без мебельки. Плякаю. Вирішили піти на Юність, спитати в шабашників (думали хоч без договору, зате дешевше) нарахували 7500 мінімум - це тільки робота, без матеріалів і, ясно, що без мебельки. Нічо не розумію. Ридаю.
Вирішуєм робити балкон самі. Не виключено, що в процесі теж буду ридати, але хоч зробимо так як ми хочемо і можливо навіть вкладемось в запланований бюджет. Плануємо вкластись в місяць часу і 7 000 грн. Починаємо сьогодні. Подивимось, що з того вийде...

Паризький калейдоскоп

Щось давно я не писала звітів про свою поїздку. На черзі Париж. Але Париж цього разу пробігся по мені галопом, залишивши по собі тільки уламки якигось спогадів - індійський квартал, квітковий ринок біля Нотрдаму, парк Тюльєрі, Латинський квартал, Монмартр, Сена, Ейфелева вежа... Тому сьогодні тільки фоторепортаж, а ґрунтовний туристичний пост, з паролями і явками, буде про Кольмар. Чекайте в ефірі!

По дорозі в Париж. Роблю тревел-бучок

Вокзал. Здається Gare du Nord

Спеціальні доріжки для людей з вадами зору (смужки випуклі). Може це і не ноухау, але мене не перестають дивувати такі речі, коли одразу видно, що тут думають про людей.

Centre Pompidou. Парижани його не люблять і вважають, що він псує архітектуру міста. Як колись і Ейфелева вежа. Дивись років за сто ще стане символом міста)) 

Біля Помпіду

Випадковий дворик, десь біля Нотрдаму

Не намилуюсь)) Парижанки в сукнях і на велосипедах. До речі, недавно я теж наважилась - не так страшно як здавалось))

Сніданок на Монмартрі... Хіба може бути щось краще?

Тільки вечеря в Латинському кварталі)) Хоча Монмартр я все таки люблю більше)

Вхід в Паризьке метро. Всі перші станції оформлені в стилі Арт-нуво

Ланч в індійському кварталі

Магазинчик з керамічною всячиною на Монмартрі

Без коментарів...

P.S. перглянула пост - склалось таке враження, що цього враження ми тільки те й робили в Парижі, що їли))

Все не йметься...

Продовженням чудового перебування у Франції стало не менш чудове перебування в рідному Бориславі. Де, окрім інших приємностей, як от сунички, малинки, смородинки прямо з кущів, в баби на городі, несподіваних  і сподіваних зустрічей з старими і занововіднайденими друзями, мені спрезентували старий дерев'яний чемодан. Щастю моєму не було меж. І от учора, завдяки нашим спільним старанням з коханим Музом, разом з симпатичними ногами чемодан отримав і нове життя - в якості столика-бара. І тут же був облюбований нашим Умкозавром, який зразково потім попозував для фотосесії. Ясне діло, що з часом наш столик-бар я якось розфарбую, але то вже буде інша історія, а поки що, він і так нас неймовірно тішить!


Опля - щось новеньке...

Вид згори

Ну точно позує) Тільки бачить камеру, зразу туди голову повертає))

Гіпнотизує

Сіра субстанція помандрувала у свої справах, а ми нарешті пішли спатки...

Органайзер для пензлів і ще всякої всячини

Були довгі вихідні, заповнені якимись незрозумілими, але здебільшого приємними справами. І якось так випадково, нашвидкоруч, поки мій Муз дивився фінал Євро, а італійські вболівальники ридали через тотальне невезіння, в мене змайструвалась підставка для мого багатства - тепер бодай половина моїх пензлів-ручок-фламастерів-олівців розсортована у таких от мінітубусах. Хвастаюсь))

Тепер я знаю навіщо зберігала ті трубочки від паперових рушників, фольги і т.д.)) Трубочки обклеєні сторінками з французької газети. Цікаво чи ще довго буде ікатись мені Франція?)) Сподіваюсь, що так)))

Відголоски Франції

Зробила такий от "французький" сувенір своїми руцями:

Спочатку мене бентежило чи це раптом не моветон - сувеніри зроблені власноруч, вони ж начебто не автентичні. Але потім я знайшла собі гарне виправдання - 99,9 % "автентичних" сувенірів змайстровані працьовитими китайцями. Що ж.. Створю їм конкуренцію))

Версаль і Прованс під одним дахом

Франція зустріла нас затяжними дощами в майстерні декоратора Деніз Кроль Терзаґі. Перші два дні ми трудились як пчілки, освоюючи нові техніки під пильним поглядом Деніз. Десь там за стіною, у будинку сімейства Терзаґі, муркотів рудий кіт Пісташ (названий так за фісташкові очі),  насвистував чудні мелодії П'єр (чоловік Деніз), а через французькі вікна до майстерні продиралось несміливе сонечко. А тут, у майстерні, шкварчала робота над декоративним панно для романтичних листів в стилі Версаль.
А ось і сама майстерня-мрія...

Але перш, ніж я побіжу розказувати подробиці і показувати фоточки, окрему подяку за поїздку, за майстер-класи, за чудову атмосферу висловлюю директору студії Арт-Нуво Малік Олені, з якою мене звів зовсім не випадковий випадок))

Вручення подарунків господарям:

Нас теж не обділили)) Я ледве встигаю пакувати подарунки в заздалегідь підготовану торбу))

Робочий процес:

А тепер в деталях:

А це моя робота вже на майстер-класі наступного дня. Цього разу - тема "Прованс". "Cigale" в перекладі з франсе - цикада (символ Провансу). Хоча можна було не випендрюватись і написати просто "Provence"))

Я з Деніз. Про вибір одягу ми не змовлялись))

А це до нас завітали журналісти:

Результат візиту можна побачити тут
Ну і яка ж праця без відпочинку. По-моєму, ніщо не може бути кращим за французьке вино, свіженький багет ну і само собою ФРОМАЖ))

А ось і фінал - вручення дипломів:

А наступного дня нас вже чекав Париж...